Краматорська школа № 10

Ваша дитина йде до школи.

 Поради батькам першокласника

 

 Школа, Свято першого дзвоника, перша вчителька, які емоції зараз у вас дорослих викликають ці слова? Адже відтоді, коли ви вперше перетнули поріг школи, минуло стільки часу. Протягом багатьох років ви не згадували про школу або ж лише іноді згадували її — коли зустрічались з колишніми шкільними друзями, святкуючи річниці закінчення школи, або, спілкуючись з друзями, діти яких уже ходять до школи. Школа вам видавалась далекою аж досьогодні, коли настав час вашій дитині йти до першого класу. Чи то час так стрімко спливає, чи діти занадто швидко виростають? Ваша дитина незабаром йтиме до школи, а вам здається, що нещодавно ви возили її у візочку, вчили ходити та їздити на триколісному велосипеді, раділи її першим словам, добирали всілякі відповіді на численні запитання.

 

 А чи готова дитина йти до школи? Віддавати її в школу в 6 років, або, може, варто почекати ще рік? Як допомогти дитині пристосуватись до нових для неї умов шкільного навчання? Ці питання не можуть не хвилювати батьків дошкільнят. Але дати правильну відповідь навіть досвідченим батькам не завжди легко.

 

 Запам’ятайте, ваша дитина готова йти до школи, якщо:

 — правильно вимовляє всі звуки;

 — замість молочних зубів виросли (або ростуть) постійні;

 — має добрий зір та слух;

 — має гарний апетит та міцний сон;

 — уміє користуватись ножицями;

 — правильно зауважує, що відбувається довкола;

 — полюбляє слухати оповідання, що ви їй читаєте, вміє їх переказати;

 — уміє малювати;

 — уважно переглядає дитячі фільми і вистави, вміє розповісти, що їй сподобалось;

 — уміє відгадувати прості загадки;

 — охоче грається з дітьми;

 — прибирає за собою іграшки;

 — уміє складати пазли і конструктори;

 — не плаче і не сердиться, коли програє у настільних іграх;

 — не соромиться в присутності інших людей.

 

 Ваша дитина йде до першого класу, ви відчуваєте хвилювання, радість, ви переживаєте, бажаєте того, щоб дитина знайшла спільну мову з новим оточенням, полюбила школу та вчительку, опанувала найкращі навички у роботі, а також здобула якомога більше знань, познайомилася з новими друзями, стала відповідальною, була хорошим учнем… Чи все це їй удасться? Адже занадто вимогливе ставлення батьків до дітей породжує страх, опір, схильність до брехні. А батьки, які дозволяють своїй дитині все, ризикують, що дитина виросте розбещеною, свавільною, пасивною, матиме завищену самооцінку. В обох випадках дитині буде складно увійти до шкільного середовища і колективу однокласників. Саме такі діти можуть забути виконати домашнє завдання, покласти книжку або зошит до портфеля та залишити їх у школі, вони почуваються невпевнено і бояться нового оточення. Існує один принцип, на якому мусить ґрунтуватися батьківське ставлення до дитини це — батьківська любов, увага, розуміння, послідовність, терпіння, віра, підтримка і заохочення. Дитина, яка отримує це від батьків, йде до школи підготовленою і їй там легше освоїтися.

 

 Щоб дитина була готовою до свого першого шкільного року, забезпечте їй:

 — здорову сімейну атмосферу;

 — багато любові;

 — вашу активну участь у процесі розвитку;

 — достатню кількість ігор.

 

 Дитина, яка незабаром піде до школи, має опанувати багато речей, які допоможуть їй легше й швидше навчитись читати, писати, лічити, засвоїти інші знання у першому класі, бути готовою сприймати розставання з батьками, стати самостійною і впевненою, виробити позитивну самооцінку, освоїтись серед однокласників.

 

 Допоможіть дитині навчитися:

 — користуватись органами чуття — спостерігати за оточуючими, слухати звуки, розрізняти запахи;

 — зосереджувати увагу на об’єктах і словах;

 — помічати відмінності у формі, розмірі і кольорі;

 — орієнтуватись у часі і просторі;

 — набути певних гігієнічних, робочих і культурних навичок;

 — добре розвинути мовлення й успішно спілкуватись з оточуючими;

 — тренувати пам'ять і мислення;

 — розвинути цікавість і уяву.

 

 Дитина, яка впевнена в собі, має сформовану позитивну самооцінку, може успішно розвивати свій потенціал і переборювати труднощі, краще встановлює взаємини з іншими дітьми, розуміє їх, її краще сприймають у товаристві. Усе це допоможе дитині добре почуватись у школі, сприятиме навчанню.

 

 Коли дитина йде до школи, вона бере на себе значно більше відповідальності, має стати самостійнішою, ніж дотепер. Щоб дитина мала правильне уявлення про школу, з нею необхідно багато розмовляти. Дитина має знати, що, коли почнеться навчальний рік, вона ходитиме до школи щодня, окрім вихідних. Важливо, щоб дитина від вас почула, що в школі не завжди буде легко, будуть і труднощі, що справжній успіх — це подолати найскладніше. Розповідь про школу повинна охопити хороші та не дуже ситуації. Не слід обіцяти, що першокласника чекає суцільний успіх, важливіше допомогти налаштуватись на щоденну працю, але робити це необхідно дуже коректно. Зовсім неприпустимі вислови типу: «Що ти така неохайна дівчинка в школі робити будеш?», «Ось там тебе привчать до порядку!». Також не сподівайтесь, що якщо ви весь цей час не привчали дитину до дисципліни, що школа нарешті зробить це за вас.

 

 Щоб допомогти дитині налаштуватись на новий ритм життя, краще говорити:

 — у тебе все вийде, якщо ти трохи постараєшся;

 — в школі можна багато чого навчитись і дізнатись, варто лише захотіти;

 — у класі можна знайти нових друзів, хоча цілком ймовірно не всі однокласники тобі одразу сподобаються.

 

 Доречно буде розповісти про свої шкільні враження, своїх шкільних друзів. Поясніть, що спочатку буде сумно за дитячим садком, за батьками, все шкільне може здаватись чужим, але поступово ці відчуття швидко зникають і дитина пристосовується до нового оточення. Пригадайте про власні почуття та хвилювання в першому класі, розкажіть, як ви чекали 1 вересня. Але важливо, щоб ваші шкільні спогади не стали додатковим джерелом хвилювання для вашого першокласника. Налаштуйте дитину, що тепер у неї будуть нові обов’язки, підкресліть, що тепер вона підросла, стала дорослішою. Це означає, що їй тепер не лише більше довірятимуть, але і більше від неї очікуватимуть, але знову ж таки робіть це обережно, без зайвого тиску.

 

 Оцінки — це важлива складова шкільного життя. Аби зменшити можливі хвилювання дитини з приводу оцінок, спробуйте навчити її самостійно оцінювати те, що вона робить. Коли дитина навчиться сама оцінювати свою діяльність, вона відчуватиме себе набагато впевненіше, тому що матиме власне більш адекватне уявлення про зроблене. Також дуже важливо, щоб ваш першачок розумів, що шкільні оцінки — це оцінка лише зробленого зараз, а не його особи в цілому. Підтримуйте та розвивайте впевненість дитини в собі, у власних силах — це дуже необхідно для комфортного самопочуття дитини в школі. У будь-якому випадку любіть свою дитину такою, як є, навіть якщо вона не буде цілковитим відмінником.

 Розмови про школу, звісно, передбачають розповіді про вчителя. Адже перший учитель відіграє надзвичайно важливу роль у житті кожного першокласника. Від стосунків, які встановляться у дитини на початку навчання з учителем, залежить і те, як дитина сприйматиме школу. Допоможіть дитині виробити почуття довіри до майбутнього вчителя. Поясніть, яку роль і які завдання має вчитель — а вони значно більші, ніж просто передати знання. У своїй розповіді про вчителя використовуйте добрі слова, ставтесь з повагою до вчительської роботи.

 

 І нарешті, пам’ятайте, те, як дитина адаптується до школи і яких успіхів досягне, залежить від багатьох чинників. Основними з-поміж них є такі:

 — родинна атмосфера — взаємини і спілкування в сім’ї;

 — готовність дитини до школи;

 — стан здоров’я дитини;

 — розумові здібності;

 — емоційна стабільність, упевненість, самоконтроль;

 — мотивація дитини до роботи;

 — умови для праці і навички роботи;

 — вимоги і очікування батьків.

 

 Не наполягайте на тому, щоб дитина за будь-яку ціну булла найкращим учнем. Допоможіть їй бути просто хорошим учнем і здоровою, хорошою дитиною. І насамкінець, шановні батьки, пам’ятайте влучні та мудрі слова В.О. Сухомлинського: «У сім’ї шліфуються найтонші грані людини-громадянина, людини-трудівника, людини — культурної особистості. Із сім’ї починається суспільне виховання. У сім'ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого потім виростають і гілки, і квіти, і плоди. Сім’я — це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави. На моральному здоров'ї сім'ї будується педагогічна мудрість школи».

 

Підготовка дитини до школиВступ до школи - надзвичайно відповідальний момент, як для самої дитини, так і для її батьків. Звичайно ж, вас хвилює, як дитина буде вчитися в школі, які взаємини складуться у її з вчителями та однолітками, наскільки навчання буде для неї радісним і корисним.

 Практичний досвід показує, що далеко не всі діти всебічно підготовлені до безболісної та успішної адаптації до навчальної діяльністі в школі.

До основних критеріїв, які показують ступінь підготовленості дитини можна віднести:

 1. Гарний фізичний розвиток та достатня координація рухів.

 2. Інтерес до навчання та бажання щось дізнатися

 3. Уміння володіти своєю поведінкою

 4. Здатність до самостійності в діях

 5. Сформованість деяких прийомів розумової діяльності

 Як показали дослідження дитина, яка вступила в дошкільний період має в собі широкий спектр можливостей до пізнання дійсності. Інстинктивно в неї закладена програма пізнання та дослідження навколишнього світу. Ви як батьки маєте всебічно сприяти правильному запуску та роботи цієї програми. Завдяки вашим намаганням дитина зможе без труднощів переступити поріг школи.

 До щоденних занять з дитиною бажано приступити, як тільки йому виповниться п'ять років. Нехай вона систематично займається малюванням, розфарбовує картинки, перемальовує, малює з натури - не стримуйте її фантазію, але стежте, щоб вона правильно тримала олівець чи пензлик. Дуже корисно ліпити з пластиліну і вирізати з паперу, тканини або картону різні фігури. Конструктор з дрібними деталями, пазли збирайте разом з дитиною. Необхідно навчати дитину роботі за зразком, вмінню співвідносити елементи за формою, розміром і кольором.

 Для того щоб у дитини формувалася правильна мова, частіше обговорюйте з нею прочитані книги, пропонуйте розповідати про побачене або складати оповідання за картинками.

 Розвивайте в дошкільника навички спілкування, дух співробітництва та колективізму, вчіть її дружити з іншими дітьми.

 Дуже важливо стимулювати інтерес дитини до навколишнього, фіксувати його увагу на те, що вона бачить навколо себе під час прогулянок, екскурсій.

 У заняттях з дитиною потрібна міра. Не змушуйте її робити щось, якщо малюк втомився, хоче їсти чи спати, засмучений чимось.

 Також дуже важливо прищеплювати дитині віру в свої сили; для цього частіше хваліть, знаходите слова підтримки, не підкреслюйте слабкості дитини в порівнянні з іншими дітьми. Ні в якому разі не лайте за допущені помилки, а тільки показуйте, як їх можна виправити, щоб поліпшити результати.